Сьогодні п"ятниця,11.11.11 :) Чудова нагода написати сюди.Коли починала вести цей блог,обіцяла,що буду часто писати,але якось часу не було і бажання теж.
Інколи мені здається,що краще все тримати в собі,всі погані емоції...так вони швидше забудуться,і я не буду згадувати це в майбутньому,перечитуючи все.Може й так,а може й ні.

Зараз захотілось написати про все по трохи.Ну,почнемо з Хелоуіна.
В суботу,29 жовтня,ми пішли в Золото.В обід в мене був чудовий настрій,аж занадто.Ми дуріли і танцювали вдома,як дурні.Було весело :) Потім ввечері якось мені було сумна,бо я була не в захваті від костюму і взагалі від свого вигляду.Але з моїми друзями довго сумувати неможливо,тож вечір я провела дуууужее веселоо:)







"Знаете, когда долго не видишь человека, ты остываешь.
просто привыкаешь к тому, что его нет рядом.
Но стоит его увидеть - все начинается вновь."


В той вечір я зустріла друга.І згадала,як сильно він мені подобається.Наступний тиждень,чесно-кажучи,ні про що інше не могла думати.
Я знаю,що все це безнадійно,але нічого з цим не можу зробити.

"Иногда то, что мы знаем, бессильно перед тем, что мы чувствуем."

Як казала Іра:
"він тоже не винуватий шо ти йому не нравишся
і ти не винувата шо він тобі подобається,ти ж не можеш таково просто перестати думати про нього.всєм це знакомо.
ти не впевнена шо не подобашся йомуу,може він так само думає як іти,того і не пише
всяке буває)"

хотілося б вірити,шо він так думає,але це неправда.
Але те,що я не можу просто взяти і перестати про це думати - факт.


Хоча зараз вже набагато краще.Я відволіклась і змирилась.Є як є.Буде шо буде.

просто однажды становиться все-равно.