"Пока я жива" Джени Даунхем

Вчора почала читати і вже зараз відчуваю,що моє ставлення до всього змінюється.Мені просто пофіг на все що відбувається,я вже майже вірю,що я скоро помру і що мені треба все попробувати.Але це не так.Я не помру і буду змушена за все відповідати,а ще мені доведеться здати те кляте ЗНО,до якого треба готуватись,а не просиджувати одне місце в школі,читаючи цю книжку.Цей пофігізм зараз так не в тєму.А ще мене нереально все бісить,абсолютно всеее.Це вже не через книжку,але суть одна і та сама.Я постійно хочу заплакати,закричати...щоб всі зрозуміли,що мені,блін,хрєново.Але я мовчу,або навіть сміюсь.
Лєєєра,зберись,не будь тряпкою,вчи історію і зареєструйся в кінці кінців на ЗНО!

-Труп-это замкнутая экосистема. В некоторых условиях покойник может всего за девять дней сгнить до костей. Но с тобой такого не случится.
-Правда?
-Это чаще бывает, когда человека убили и оставили лежать под открытым небом.


-Дай задний ход, -советует Зои.-Они с места не сдвинутся.
-Эй! -кричу я. -С дороги!
Парни медленно, лениво съезжают на обочину и ухмыляются, когда я посылаю им воздушные поцелуи.
Зои бросает на меня ошеломленный взгляд:
-Какая муха тебя укусила?
-Никакая. Просто я еще не научилась давать задний ход.

Кекси за 3 хвилини в мікрохвильовці,горіть в пеклі!

Якщо коли-небудь вас осяє думка,приготувати кекси в кружці в мікрохвильовці по досить легкому рецепту,женіть ту думку подалі.
По-перше,цілком можливо,що ці 3 хвилини можуть обернутись для вас трьома годинами,як от в нас сьогодні вийшло.
По-друге,ви ніколи не забудете той запах,коли готується наш чудовий кекс.Коли згадую аж погано робиться.


Кому б як не мені могла прийти геніальна думка приготувати ці славнозвісні кекси в кружці за 3 хвилини.Але тут же похвалю себе...Коли ми насипали цукор в муку,розраховану на 5 порцій,і збиралися заливати це все молоком,я сказала : "Стоооооп" і подумала,що краще спробувати спочатку зробити одну порцію,щоб попробувати і не зіпсувати продукти.О Боооже,як це було геніальноо!Ну так от,зробили ми все по рецепту,поставили в мікрохвильовку і чекали.Через хвилину кухню наповнив такий запаз,що я думала,мене вирве на місці,але це ще не всеее.Той кекс майже повністю виліз з кружки,точніше надувся.Я підозрюю,що так і мало бути,але думаю,не настільки.

Саме так це виглядало.Але і тут ми не розгубились,вийняли це чудо,розрізали,намазали сметаною і посипали шоколадом,за рецептом. 

На вигляд,звичайно,краще,але на смак це нічим не краще ніж чорний хліб посипаний какао,сметаною і шоколадом або щось в такому дусі.

Не повірите,але навіть на цьому наші невдачі не закінчились.Тут ми зрозуміли,що мука і цукор вже змішані,а викидати таку велику кількість продуктів шкода...Ми все це просипали через ситечко.О Боооже,як це довго і нудно.Ну може не нудно,але довго точно.

От такі в нас вийшли кекси за 3 хвилини.І такий чудовий ранок до 4 годин дня.

Зробіть висновки і ніколи,чуєте,ніколи не робіть кекси в кружці за 3 хвилини!

Завтра Новий Рік

Завтра останній день 2011 року,але він пройде швидко,що я навіть не помічу як закінчиться цей рік.Завтра треба встати рано,поприбирати,привітати брата,допомогти мамі на кухні,піти на ДН до друга...І тільки після всього цього поїхати святкувати:)
Так як завтра нагоди не будеди,хотілося б сьогодні підсумувати трохи цей рік,хоча я ніколи не розуміла навіщо таке робити.Для мене Новий Рік не час для змін або якась межа,це звичайне свято,таке як день народження,8 березня...

І все-таки чомусь мені захотілось підвести підсумки
1.Я зареєструвалась в твіттері
http://twitter.com/#!/valeria_kr
2.Хіп-хоп,різні МК

3.Святкування останнього дзвоника,поле,101 км)
В нас не було часу і можливості фотографуватись:)
4.Ерудит

5.Супутник

6.Нові знайомства
7.Sweet 16

8.Ми здружились з однокласниками і з паралельним класом

9.Наші привітання зранку,шампанське,запізнення

10.Особисте життя,а точніше його відсутність

11.Безнадійні симпатії
12.Моя дошка бажань

13.Мало спілкуюсь з людьми,без яких ще недавно не могла уявити своє життя
14.Карпати

15.Я вже не займаюсь танцями:(
16.Почала вчити історію
17.На відмінно закінчила 1 семестр

Більше хорошого ніж поганого,принаймні те,що запам"яталось:)

В 2012 я хочу О Божее чого я тільки не хоочу добре закінчити школу,здати ЗНО,поступити на державну форму навчання в Київ( забагато хочу ахах) або в крайньому випадку залишитись в Луцьку,хочу познайомитись з хлопцем,з яким в мене б все склалось,а не з якимось незрозумілим дибілом,хочу щоб всі мої рідні були здорові і щасливі.
Це не бажання,які я загадаю під бій курантів,це просто мої бажання:)

З Новим Роком:) Хай всі ваші і мої бажання збудуться!

Abba - Happy New Year

Train - Shake Up The Happiness

BarlowGirl - Carol Of The Bells

Дошка візуалізації

Недавно зробила собі таку дошку бажань.Надіюсь на краще,вірю,що все збудеться...колись:)

Настрій

Останнім часом майже завжди ввечері в мене поганий настрій.Просто за весь назбирається всього,а ввечері я починаю думати про все.Це жахливий стан,коли абсолютно нічого не хочеться робити,все бісить,ці думки дурні заважають вчити те шо треба.Я не можу так і поняття не маю,шо робити.Виговоритись комусь в мене бажання нема,тому сижу тут і не знаю чим занятись.Що б я не починала робити,нічого не виходить.

Хааарить,хааарить,хааарить Треба зібратись і щось робити,бо так діло не піде.Йду в душ,а потім спробую повчити щось)

Всего одно сообщение или один звонок сейчас могли бы изменить все.

Живи так,как хочется тебе.Отдыхай,веселись,развлекайся…А ночами думай о нём
и плачь,плачь,плачь.Думай о том, что так и не сбылось,о том,что так и не случилось.И каждый вечер повторяй себе,что ты ему не нужна.И поверь наконец в это!Перестань жить иллюзией!Запомни,если бы хотел,он был бы с тобой.А ты не нужна ему.НЕ НУЖНА

Сьогодні п"ятниця,11.11.11 :) Чудова нагода написати сюди.Коли починала вести цей блог,обіцяла,що буду часто писати,але якось часу не було і бажання теж.
Інколи мені здається,що краще все тримати в собі,всі погані емоції...так вони швидше забудуться,і я не буду згадувати це в майбутньому,перечитуючи все.Може й так,а може й ні.

Зараз захотілось написати про все по трохи.Ну,почнемо з Хелоуіна.
В суботу,29 жовтня,ми пішли в Золото.В обід в мене був чудовий настрій,аж занадто.Ми дуріли і танцювали вдома,як дурні.Було весело :) Потім ввечері якось мені було сумна,бо я була не в захваті від костюму і взагалі від свого вигляду.Але з моїми друзями довго сумувати неможливо,тож вечір я провела дуууужее веселоо:)







"Знаете, когда долго не видишь человека, ты остываешь.
просто привыкаешь к тому, что его нет рядом.
Но стоит его увидеть - все начинается вновь."


В той вечір я зустріла друга.І згадала,як сильно він мені подобається.Наступний тиждень,чесно-кажучи,ні про що інше не могла думати.
Я знаю,що все це безнадійно,але нічого з цим не можу зробити.

"Иногда то, что мы знаем, бессильно перед тем, что мы чувствуем."

Як казала Іра:
"він тоже не винуватий шо ти йому не нравишся
і ти не винувата шо він тобі подобається,ти ж не можеш таково просто перестати думати про нього.всєм це знакомо.
ти не впевнена шо не подобашся йомуу,може він так само думає як іти,того і не пише
всяке буває)"

хотілося б вірити,шо він так думає,але це неправда.
Але те,що я не можу просто взяти і перестати про це думати - факт.


Хоча зараз вже набагато краще.Я відволіклась і змирилась.Є як є.Буде шо буде.

просто однажды становиться все-равно.